У ніч із 31 жовтня на 1 листопада молодь збирається відзначати свято Геловін, яке прийшло до нас з інших країн. Мало хто знає, що для українців це свято не є новим.
Раніше в ці дні наші предки відзначали “Велесову ніч”. Існувало воно за часів вірування у різних богів і називалося на честь одного з язичницьких божеств.
Велесова ніч – це ніч великої сили, коли тоншають кордони між світами, коли духи наших предків і тих, що будуть жити після нас, постають невід’ємним цілим, разом із вмираючим і оновленим світом, зі стихіями і їх міццю. Насамперед – це сімейне свято. Вважалося, що у Велесову ніч духи предків повертаються до своїх нащадків, щоб піднести їм уроки і благословити весь рід. Аби душі мали змогу зайти до будинку, сісти за стіл та “пригоститись”, їм обов’язково залишали відкритими всі двері. А на підвіконня ставили свічку, яка вказувала шлях до хати. Коли ж наставала темрява, у центрі селища розводили вогнище. Усі селяни сходилися для того, аби пострибати через багаття та походити босими ногами по розпеченому вугіллю. Це було обрядом очищення і звільнення від злих сил. Саме тому святкування “Велесової ночі” для слов’ян мало особливе значення. Це був час для очищення, осмислення, розуміння і, можливо, переходу на новий щабель. Чи не нагадує це вам закордонний Геловін? Ось тільки для наших предків це свято мало велике духовне значення. Разом із розумінням цих явищ приходить несподівано нове сприйняття народних свят, звичаїв, а також протиборчого єднання стихій.
У ніч на 1 листопада прийнято згадувати хороші речі про своїх померлих родичів, ставити свічку, аби їх душа знайшла дорогу до вашого дому та залишати на вулиці чи на підвіконні частування для потойбічних гостей. Найбільшою вдачею вважалося побачити у сні в цю ніч когось із померлих родичів. Назва Геловін прижилася від англійського свята та перекладається як «ніч усіх святих». Хоча насправді це ніч усіх мертвих – просто таких змін назва зазнала уже в християнські часи. Це зумовлено тим, що язичники не боялися смерті і зустрічали її спокійно, а у християнських традиціях свято на честь мерців сприймалося з острахом, а спілкування з потойбічним світом засуджували. Тому з часом традиції та назва видозмінилися.
